Минає? Ну нехай минає!

На те й хвилина, щоб минати.

Моя і – нічия. Зникає,

Неначе хмар гінкі фрегати.

І хоч усе на світі тлінне,

І в часу пам’ять непочата, –

довіку будуть в плечах плинних

купатись зорі і дівчата.

(Перекладено Валерієм Марченком під час першого арешту. Вірш польського поета Леопольда Стаффа)