У нашій пам’яті вони залишились назавжди

Підготувала:

           заступник директора по навчально-виховній роботі

Ясінська Г. Б.

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформленя: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв  з фото(презентація)), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

Вчитель. «Гімн України» (кліп МАЙДАН)

 

Ведуча перша: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

 

   Ведуча друга: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.

  

Ведучий 1 Скільки разів розпинали нашу Україну! Скільки пролито невинної християнської крові! Скільки молитов від скривдженого, поневоленого народу вознеслося до Бога! Минали роки, століття.. воскресла, ожила Мати-Страдниця. Злинули над пошматованою землею синьо-жовті знамена, а з мільйонів сердець нарешті вирвалося на волю жадане: "Ще не вмерла Україна". Це був спасенний для нас серпень 1991 року. Історичний, незламний по волі, звитяжний і ніжний, неповторний

 

Ведучий 2 Здавалось, ось і здійснилось все, про що мріялось: маємо свою державу, уряд« запануємо ми, браття, у своїй сторонці!» Ми заспокоїлись, думаючи, що хтось за нас побудує державу, а ми як трутні будемо користуватись чужими надбаннями. З нашої волі.. або нашої байдужості, небажання брати на себе відповідальність за все, що відбувається, держава опинилась у руках людей, котрі душею і серцем належать зовсім іншому: власні амбіції, власні статки. Вони готові були власну матір продати заради своєї вигоди.

( Пісня про Україну)

 

Ведучий 1 Осінь 2013 року, щедро нагородивши людей своїми подарунками, завмерла в очікуванні дива....А люди ніби поснули. Вдивляюсь в їх обличчя : байдужі, засмучені, безнадійні. Здається, що ніщо, окрім власних проблем. їх не може схвилювати, розбудити. І ось Майдан... Скільки років були безмовні, Скільки років малювали свій примарний рай. щоб нарешті зрозуміти : жили у пеклі, де чорт сміявся, ну а ангели плакали. Тепер полуда спала з очей. Не сама по собі, а у важких змаганнях з кривдою. Люди вийшли на Майдан, щоб відстояти свої права і право самим вибирати своє майбутнє, майбутнє своїх дітей і онуків. Люди прокинулись і пробудили від сну Україну. (Кліп Майдан/ Ukraina Revol)

 

Ведучий 2. Хилились..Хилимось. І, здається. будемо хилитись. Та коли вже набридне стояти, зігнувшись у три погибелі? Коли захочеться випростатися, стати на рівні ноги і на весь голос заявити:"Ми є, були і завжди будемо вільними"? Запитання, мабуть, риторичне...

Ми продаємо свою державу, мову, культуру, пісню за безцінь. Кожен. Щодня. Мало не щохвилини. Не підписуючи угод, не укладаючи домовленостей То коли ж раби перестануть хилитися? Коли зрозуміють, що ніякі вони не раби? Коли?...

 

Ведучий 1. Ну що, друзі, хто від сьогодні готовий жити в Європі? Влаштовувати дитину в садок не по блату, не давати на "лапу" лікарям в лікарнях, не кидати сміття на вулицях, а нести його в кишені до найближчого смітника? Здавати сесію власною головою, не перевищувати швидкість, оформлювати довідки в жеках по процедурі, не викидати сміття з вікна, не намагатися проїхати в транспорті зайцем? Скажіть чесно, поклавши руку на серце. Бо Європа - це не відставка Януковича!

 

Ведучий 2. День початку Евромайдану, напевно, легко буде запам'ятати майбутнім українським школярам, що будуть вивчати історію рідної країни 21 століття.. І. можливо.. хтось напише в цих підручниках приблизно наступне - "великий і страшний був рік 2013-й від Різдва Христового". У день 21 листопада, в 11-річницю Помаранчевої революції, в роковини початку Голодомору, в Україні почався Майдан!

 

Ведучий 1. В ніч з 29 на 30 листопада, Близько 4 години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося до 400 людей, площу оточили близько 2000 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту». Вони вимагали покинути площу, щоб встановити Новорічну ялинку. І протестувальники відмовилися це робити. тоді бійці «Беркуту» почали розгін Майдану, застосовували вибухові пакети, били кийками, скидали людей на землю з постаменту монумента Незалежності та чанили ногами, не жаліючи навіть дівчат та жінок.

 

Ведучий 2. До 4:27 бійці «Беркуту» повністю оточили площу, витіснивши учасників протесту та пропустивши комунальників для встановлення Новорічної ялинки. Внаслідок розгону було травмовано 80 людей. Частина людей, що втекла від «Беркуту», заховалась у Михайлівському соборі на Михайлівській площі.

 

Ведучий1. Після нічного розгону "Беркутом" Євромайдану, кількість людей на Михайлівській площі в Києві збільшується, до них постійно приєднуються нові . Демонстранти скандують: "Україна, вставай!", "Революція" Вся Михайлівська площа та околиці заповнені людьми, обладнані пункти обігріву та роздача гарячої їжі. А волонтери пропонують усім гарячі чай та каву. Крім того у Михайлівському соборі почали дзвонити дзвони, закликають всіх прийти на новий Євромайдан..

 

 

 Ведучий 2. 18-го лютого під час боїв біля Профспілки зносили важко постраждалих в бою людей з серйозними переломами, які не могли рухатися самостійно, і, коли будівля загорілася, вони так і залишилися там. Десятки людей. Ми не знаємо їхніх імен і прізвищ . вік , звідки вони . Куля снайпера милосердна: бах - і ти вже в небутті . А вогонь ... Запаліть конфорку та спробуйте протримати там руку 10 секунд. . І наступного разу, коли ви будете давати комусь хабар, закривати очі на «ментовський бєспрєдєл» , коли вам буде лінь йти на вибори , коли ви будете голосувати не думаючи - закрийте на хвилинку очі і згадайте ці кадри (кліп «Вставай, мила, вставай»)

 

Ведучий 1. 80 днів і ночей... Тривожних, заплаканих і вимолених... Нерівною була ця боротьба. Влада, сила і гроші - проти гарячого серця. Зло - проти добра. Куля - проти мрії. За цей короткий проміжок часу ми прожили цілу історичну епоху. Гри місяці, залишивши свої родини, тисячі людей стояли на вулицях, день і ніч. у морози, заради одного - щоб домогтися свого, щоб їхній біль хтось почув. Це було схоже на якийсь страшний сон. Тюрми заповнені,. людей заарештовували просто на вулицях, били жінок і старих. Розбивали голови журналістам, стріляли у медиків. Люди зникали безвісти. З них знущалися: роздягай догола, обливали водою, ставили навколішки і змушували співати «Гімн України» обличчям до землі.

 

Ведучий 2. Усе щоб приборкати, щоб посіяти страх, покору. Змусити до мовчання, рабського плазування перед владою, міліціонерами. Суддею. Аде Дух, отой непоборний і невловимий дух свободи, переданий предками, - прокинувся, кликав лише вперед!

 (кліп «ЩЕ НЕ вмерла )

 

Ведучий 2. В один день, тисячі стали солдатами свого народу. Звичайні мирні люди. Інтелігентні, жартівливі, люблячі. Інженери, водії, вчителі, колишні військові, безробітні, студенти, учні. « Ми прийшли сюди перемогти або померти», - заприсяглися вони на барикаді на Грушевського. Це була остання барикада нашої свободи. « Це була наша країна. І ми її не віддамо нікому», - казали вісімнадцятирічні юнаки, йдучи на штурм. І Бог почув. Перемога прийшла. Перемога кожної людини, яка стояла на майданах, передавала гроші у церквах, їжу чи одяг, плакала чи молилася. Цього разу ми заплатили за цю перемогу велику ціну - щонайменше сто життів. Небесна Сотня віддала життя за кожного з нас! Відтепер ніхто, чуєте! Ніхто не посміє сказати, що свобода далася нам за безцінь!!!

Пісня

 

ВЕДУЧИЙ 1. Це декілька місяців тому такі вигуки, як «Слава Україні! Героям слава!» були просто вітальними словами... лише словами, якими розпочинали свою промову численні оратори зі сцен Майданів. Але наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої - Небесна Сотня. «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх у цій країні....Ці слова вже стали символами кривавої революції нашої Батьківщини.

 

Ведучий 2 Плаче зажурене небо, в скорботі схилились прапори, вшановує земля своїх Героїв. Небесну Сотню, проводжаючи їх в останню путь..

(кліп «Небесна сотня) на фоні читають учні

 

Ведучий 1 Голоднюк Устим Володимирович. Народився      12 серпня 1994, в місті Збаражі, навчався в Бережанському агротехнічному інституті. 20 лютого 2014 помер у готелі «Україна» внаслідок вогнепального поранення в голову. Устин був захисником Майдану з листопада. Домовилися з батьком , що той відвезе його додому  перепочити. Дві наступні години до зустрічі з батьком Устин не дожив .«Я йому сказав: «Ти обережніше там, не висовуйся, нам додому їхати, » сказав Голоднюк . «Він засміявся і відповів: «Тату, не хвилюйся ! У мене є чарівна ООНівська каска , і зі мною нічого не станеться.» Ось такі останні слова я від нього почув. »

Володимир, батько Устина, піднімає каску з підлоги і довго дивиться на ще свіжу кров свого сина всередині і зовні каски, підносить її до обличчя, немов намагаючись почути запах і тепло сина, намагається щось сказати, але мова його обривається на словах «блакитна каска» , він падає в крісло, опускає голову, і його масивні плечі здригаються …

 

Ведучий 2     Капінос Олександр Анатолійович,         народився 10 березня 1984 в с. Дунаїв, Кременецького району, активіст ВО «Свобода».          

У 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти «мовного закону». — На майдан Сашко їздив періодично кілька разів. Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, — каже його друг Михайло Згар. — Йому пробили артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер…Пам'ять про Героїв,які віддали життя за свій народ, свою країну, ми збережемо у своїх серцях!

 

Ведучий 1. Мойсей Василь. Вранці 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у нього влучив снайпер. Хлопця не врятувало те, що він був у цивільному бронежилеті. Навчався в Луцькому інституті розвитку людини Університету «Україна» (м. Луцьк) на 4-му курсі факультету соціальних комунікацій і реабілітації. На своїй сторінці у соціальній мережі, незадовго до смерті написав: «Краще вмерти вовком — ніж жити псом».

 

Ведучий 2.  Войтович Назар Юрійович,            народився 2 червня 1996, в с. Травневе, Збаразького району. на момент вбивства неповнолітній. Помер 20 лютого 2014.

За словами директора Тернопільського кооперативного коледжу Василя Макарчука, йому зателефонувала жінка, яка сказала, що тіло Назара перебуває в Михайлівському. Назар у цьому коледжі навчався на дизайнера. Школа села Травневе тепер носитиме його ім'я.

 

Ведучий 1. Костенко Ігор Ігорович, народився 31 грудня 1991 в с. Зубрець Бучацького району, студент-географ, редактор української Вікіпедії. За два з половиною роки написав понад 280 статей. 10 серпня 2014 засновник «Вікіпедії» Джиммі Вейлз оголосив Ігора Костенка дописувачем року. Про присудження відзнаки було оголошено на церемонії закриття «Вікіманії» — щорічної конференції, яка збирає дописувачів та активістів проекту з усього світу. Пан Вейлз зазначив, що історія Ігоря Костенка справила на нього глибоке враження.       

Був убитий 20 лютого 2014 в районі Жовтневого палацу. За словами його друга Володимира, який переносив тіло Ігоря, його ноги були побиті «так, що їх можна було зав’язати на вузол».

 

Ведучий 2 . Слободян Тарас Ігорович.    народився 10 грудня 1982, в м. Тернополі. Активіст Євромайдану. Закінчив Тернопільський національний економічний університет.

Похований 05.03.2014 на Микулинецькому цвинтарі в Тернополі. Похоронна процесія починалася з Підгороднього (з нового будинку родини). Хлопець перебував на Майдані у Києві, проте, потім безслідно зник (з грудня місяця місцеперебування невідоме). Знайшли його аж у березні на Сумщині в лісі, без кисті руки.

 

Ведучий 1 Це дуже боляче. Це важко. Цих людей більше немає. їх дійсно немає. Це не букви в новинах. Це справжня Смерть. Вони не народять сина, не побудують дім, не посадять Дерево. їхні матері ніколи більше не приготують для них вечерю. Прощатися важко. До надриву. Але це змушує відчувати, що ти ще Людина. Дякувати Героям за ге, що можеш прокидатися, дихати, посміхатися. Обіймати рідних. Дякувати за майбутнє!.

 кліп «Пам’яті полеглих(ТСН)»

 

Ведучий1. Герої - це не політики, які кричать зі сцени! Герої - це юнаки, які полягли засвою країну! Спочивайте з миром! Небесній сотні СЛАВА!

Звучить пісня «Пливе кача», а на її фоні говорять ведучі

 

   Ведучий 2: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

   Ведучий 1: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

  

   Ведучий 2: Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

 

  

   Ведуча1 (на фоні музики): Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. До любили за них, пісень за них до співали.  

 

Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Ведучий 1 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

 

Ведучий 2

 У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна! 
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.

Ведучий 1                        
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

Ведучий 2
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.

 

Ведучий 1 Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)      

                                         

Ведучий 2. Героям Майдану, що віддали життя за світле майбутнє України СЛАВА!!!

Пісня  «Боже, Великий. Єдиний!»